Стімпанк в літературі

Парові панки – це одне з найцікавіших явищ сучасної культури. Для початок варто пригадати кіберпанк, а саме напрямок наукової фантастики, що з’явився в 1980-х роках і описував наше суспільство, де на чолі інформаційні та комп’ютерні технології. Але в рамках літератури цій культурі стало тісно.

Будь-яке значиме або не дуже явище в культурі спонукає багатьох його спародіювати. Особливо якщо говорити про кіно чи літературу. Два друга і письменника Кевін Джетер і Джеймс Блейлок вперше використовували термін «стімпанк» в 1987 році. Причому, тоді його розглядали виключно як пародію на кіберпанк.

Стімпанк або, як його ще називають, паропанк – це створений світ, який не передбачає комп’ютерного розвитку, де на чолі всього парові машини. Стиль підходить під вікторіанську Англію, де живе капіталізм, брущаті доріжки, джентльмени в циліндрах і паромобілі. Пересувається справжній стімпанк на дирижаблі, пароплаві, паровозі, паролеті, паробусі, і все це виконано з грубого листового металу з заклепками і підкреслено різними незграбними важелями.

У літературі можна придумувати ще багато варіантів на тему, якими ж шляхами могло піти людство і паропанк також має тут своє почесне місце і своїх шанувальників.