Історія ірокеза

 

Вперше таку зачіску став носити «горець» Уотт Бюкен з групи The Exploited. Вважається, що такий твір на голові походить від індіанців племені ірокезів. Індіанці голову голили на лисо, залишаючи тільки довге пасмо на потилиці, яке крутили в вузол і встромляли в неї орлині пір’я. Зачіску, яка віддалено нагадує сучасний «ірокез», робили воїни з племені онондага, які залишали волосся при голінні тільки, як вузьку смужку від чола або потилиці до шиї. На шиї смужка була довгою, вона могла бути до середини спини, її заплітали в косу, або зав’язували в правильний вузол. Одне з полотен художника Біда Кінга показує п’ятеро молодих індійців з типово панківськими зачісками. Це були представники племен Міссурі, отто, канза, Поуні і Омаха, котрі приїхали відвідати Вашингтон в 1821 році.

Так ірокез у сучасному розумінні було б краще називати «Омаха» або «канза». Однак, треба зазначити, що голови воїнів на полотні Кінга прикрашають не зачіски зроблені з власного волосся, а шиньйони з хутра лосів, оленів і голок молодого дикобраза. «Роуч» – це назва подібних зачісок, які накладалися. Зачіску панків у вигляді шиньйону в англомовній культурі прийнято називати «мохок» (Mohawk) або «могіканін» (Mohican).

Є ще квіфф (Quiff), який є класичним ірокезом, але його вирівнюють під кутом, тобто до шиї його висота знижується до нуля. Liberty spikes (таку назву отримала через схожість з зачіскою статуї Свободи) – це шипи, які розташовуються колом по всій голові. Destroy – така зачіска робиться дуже просто, варто просто лягти спати з мокрою головою. Такий «хаєр» часто носив ще Джон Саймон Річі.

А от назву «ірокез», як то вважають деякі експерти, у нас започаткував журналіст Артем Троїцький у своїх ранніх публікаціях про закордонний панк-рок.